ППШ

Page last edited 1097 днів 7 годин тому
Матеріал з Медаль за Честь
Перейти до: навігація, пошук
Пістолет-кулемет Шпагіна 1941 року
ППШ 001.png

рос. Пистолет-пулемет Шпагина (ППШ) 1941 года
Втрати 55
Магазин
У грі
46 (Spearhead)
71 (Breakthrough)
Максимальний запас 300 набоїв
Патрони 7,62×25 мм ТТ
Перезарядка 3.9 с
Режим вогню автоматичний
Альтернативний вогонь одиночний
Тип патронів 7,62
Країна
Icon USSR.png
СРСР
Використовується застосовувався на Східному фронті до кінця Другої світової війни.
Зустрічається в іграх
Medal of Honor: Allied Assault - Spearhead,
Medal of Honor: Allied Assault – Breakthrough,
та Medal of Honor: European Assault
Історія виробництва:
Конструктор Шпагін Георгій Семенович
Розроблено 1940
Кількість 6 000 000
Характеристики
Маса 3,6 кг (без патронів)
5,3 кг (зі знарядженним барабанним магазином)
4,15 кг (зі знарядженним секторним магазином)
Довжина 843 мм


ППШ чи ППШ-41, — радянський пістолет-кулемет, прийнятий на озброєння у 1941 році, що застосовувався на Східному фронті до кінця Другої світової війни. Зустрічається в іграх Medal of Honor: Allied Assault - Spearhead, Medal of Honor: Allied Assault – Breakthrough, та Medal of Honor: European Assault.

Опис прототипа[ред.]

7.62 мм пістолет-кулемет зразка 1941 року системи Шпагіна (ППШ) — пістолет-кулемет, розроблений радянським конструктором Георгієм Шпагіним, прийнятий на озброєння Червоної армії у 1941 році. Знятий з озброєння у 1951 році, коли на зміну ППШ надійшов автомат Калашнікова.

Використовувався у Другій світовій війні, в Корейській війні, В'єтнамській війні та низці інших конфліктів у Африці та Азії.

Конструкція[ред.]

  • Дуло пістолета-кулемета ППШ — знімнне і може відділятися при повному розбиранні і замінюватися на інше.
  • У коробці затвора поміщений масивний затвор, підтиснений зворотно-бойовою пружиною.
  • У тильній частині коробки затвора є фібровий амортизатор, що пом'якшував удар затвора в крайньому задньому положенні при стрільбі.
  • На рукоятці затвора змонтований простий запобіжний пристрій, повзун, що переміщується уздовж рукоятки.

Спочатку пістолет-кулемет ППШ був забезпечений секторним прицілом, розрахованим на дистанцію пострілу до 500 м, нарізаним на кожних 50 метрів. Під час війни секторний приціл був замінений простішим перекидним ціликом з двома прорізами для стрільби на 100 і 200 м. Досвід бойових дій показав, що така дистанція цілком достатня для пістолета-кулемета і такий приціл, влаштований простіше і більш технологічний у виготовленні, не знижує бойової якості зброї.

Особливості[ред.]

При прицільній дальності 500 м (у раннього варіанта), дійсна дальність вогню чергами становить близько 200 м, — показник, що відчутно перевершує середній рівень зброї цього класу. Крім того, завдяки використанню патрона 7,62×25 мм ТТ, на відміну від 9×19 мм Парабелум або .45 АСР (використовуються в зарубіжних ПП), а також порівняно довгого ствола, була досягнута значна дулова швидкість кулі (500 м/с проти 380 м/с у МП-40 і 280-290 м/с у пістолета-кулемета Томпсона), що дала найкращу настильность траєкторії, що дозволяло одиночним вогнем впевнено вражати ціль на відстані до 200-250м, а також вести вогонь на більш як 300 метрів — відстань, що компенсувала зниження точності більшою скорострільністю або зосередженим вогнем кількох стрільців.

Висока скорострільність, з одного боку, призводила до великої витрати боєприпасів (за що ПП отримав прізвисько «пожирач патронів»), і швидкого перегріву ствола, з іншого — забезпечувала високу щільність вогню, що дає перевагу в ближньому бою.


Живучість ППШ, в особливості з коробчатим магазином, досить висока. Чистий і змащений ППШ є надійною зброєю.

Нерухомо закріплений бойок є причиною затримок стрільби при забрудненні чашечки затвора кіптявою або попаданні пилу на загусле мастило: за спогадами ветеранів Великої Вітчизняної, при пересуванні у відкритих автомашинах або на броні по брудних дорогах ППШ майже завжди ховали під плащ-намет.

Недоліки[ред.]

  • До недоліків можна віднести порівняно великі розміри і масу, складність заміни і спорядження барабанного магазина,
  • недостатньо надійний запобіжник,
  • а також можливість мимовільного пострілу при падінні на тверду поверхню, що нерідко призводило до нещасних випадків;
  • невисокою живучістю володів фібровий амортизатор, що пом'якшує удар затвора по ствольній коробці в задньому положенні, після зносу амортизатора затвор розбивав задню частину коробки.
  • З-за наявності дульного гальма-компенсатора сусідній стрілок, опинився на відстані до 2-3 м збоку дульного зрізу, може отримати баротравму або розрив барабанної перетинки.

Переваги[ред.]

  • До переваг ППШ можна також віднести велику ємність барабанного магазина (71 патрон) порівняно з МП-40 (32 патрона), але більша кількість патронів значно збільшувала вагу і габарити зброї, а надійність барабанного магазина була порівняно невисока.
  • Коробчатий магазин був легше і надійніше, однак спорядження його патронами ускладнювалося з-за перестроювання патронів на виході з двох рядів в один: черговий патрон потрібно було підвести під губки рухом вниз-назад. З іншого боку, наприклад, магазин системи Шмайсера, що використовувався в німецьких і англійських пістолетах-кулеметах, також мав перестроювання патронів з двох рядів в один. Для полегшення спорядження коробчатих магазинів ППШ існувало спеціальне пристосування.

ППШ-41 легко ідентифікувати по високому темпу стрільби, схожому на стрекотіння швейної машинки, а в темряві — по трьом язикам дульного полум'я, що виривається з верхнього і бокових отворів кожуха.

Використання[ред.]

ППШ було прийнято на озброєння Червоної армії у 1941 році.

У 1942 році розпочався випуск ППШ у Ірані.

  • На перший рік війни цей ППШ був єдиним масовим пістолетом-кулеметом у Червоній армії.
  • Німецькі війська також використовували захоплені ППШ, які мали назву 9-mm Maschinenpistole 717(r).
  • Фінські війська з 1942 по 1944 захопили бльзько 2500 ППШ-41, які використовувались у частинах другої лінії.

Після війни ППШ активно поставлявся в основному у держави Варшавського договору. Значна кількість цих пістолетів-кулеметів була поставлена до Китаю. Вироблявся у Північній Кореї під кодовим ім'ям «модель 49».

Виноски[ред.]



en:PPSh-41