СВТ-40

Page last edited 3112 днів тому
Матеріал з Медаль за Честь
Jump to navigation Jump to search
СВТ 001.png
Втрати 100
Магазин запас в грі максимум 200
коробчатий, відокремлений магазин на 10 патронів
Патрони 7,62×54 мм
Перезарядка 4 с
Тип патронів мм: 7,62
Країна
Icon USSR.png
СРСР
Використовується :Історія служби
Прийнятий на озброєння: 1940
Використовувалося:
  • РСЧА, Фінляндія,Вермахт
Війни і конфлікти: Радянсько-фінська війна (1939-1940), Друга світова війна
Історія виробництва
Конструктор: Токарєв, Федір Васильович
Розроблено: 1938-1940 рік
Всього випущено: близько 1,6 мільйона
Варіанти: снайперський варіант, автоматичний карабін
Характеристики
Маса, кг: 3,8 (без патронів і багнета)
Довжина, мм: 1226 без багнета, 1465 зі штиком
Довжина ствола, мм: 625
Принципи роботи: відвід порохових газів, замикання перекосом затвора вниз
Скорострільність,
пострілів/хв: 20-25
Початкова швидкість кулі, м/с: 830
Прицільна дальність, м: 1500
400 (ефективна)
Максимальна дальність, м: 800



7,62-мм самозарядні гвинтівки системи Токарєва зразків 1938 і 1940 років (СВТ-38, СВТ-40), а також автоматична гвинтівка Токарєва зразка 1940 року — модифікації радянської самозарядної гвинтівки, розробленої Ф.Токарєвим.

Опис прототипа[ред. | ред. код]

СВТ-38 була розроблена в якості заміни автоматичної гвинтівки Симонова і 26 лютого 1939 прийнята на озброєння Червоної армії. Перша СВТ обр. 1938 року була випущена 16 липня 1939 року. З 1 жовтня 1939 року розпочався валовий випуск на Тульському, а з 1940 року — на Іжевському збройовому заводі.


Конструкція[ред. | ред. код]

  • Гвинтівка працює за принципом відводу газів з каналу ствола з коротким ходом газового поршня.
  • Замикання здійснюється перекосом затвора у вертикальній площині.
  • Ложа складова.
  • Ударно-спусковий механізм курковий.
  • Запобіжник блокує спусковий гачок.
  • Коробчатий Магазин, дворядний, відокремлений, на 10 патронів.
  • Передбачена можливість споряджати магазин, не відокремлюючи його від гвинтівки, з двох штатних обойм до гвинтівки Мосіна.
  • Прицільні пристосування відкриті, складаються з мушки з намушником і цілика, регульованого по дальності.
  • СВТ забезпечена газовим регулятором, що дозволяє змінювати кількість газів, що відводяться з каналу ствола.
  • Є дулове гальмо.
  • У СВТ-40 пізнього випуску дульний пристрій аналогічно АВТ-40.
  • Гвинтівка комплектувалася клинковим штик-ножем, що носили у піхвах на поясі і примикали до гвинтівки тільки в разі необхідності.

При стрільбі лежачи гвинтівку рекомендується підтримувати на долоні лівої руки попереду магазину, а при стрільбі в положенні з коліна, сидячи і стоячи утримувати лівою рукою за магазин.

Добре натренований стрілок при заздалегідь наповнених патронами магазинах може зробити до 25 пострілів в хвилину, а при спорядженні магазина за допомогою обойм – до 20 пострілів в хвилину.

Модифікації[ред. | ред. код]

  • самозарядна гвинтівка (СВТ-38) — вага гвинтівки з багнетом і магазином 4,9 кг (на 0,6 кг більше ваги гвинтівки обр. 1940 р.; більш важкі багнет, ложа і ряд інших дрібних деталей). Довжина гвинтівки з багнетом 1560 мм (більше загальної довжини гвинтівки обр. 1940 р. на 85 мм; більш довгий штик). Немає бортика засувки багнета, тому при отбивании штыкового удару потрібно намагатися уникати нанесення ударів по засувці; у противному випадку можливе зіскакування багнета з гвинтівки. Засувка магазину представляє одне ціле зі своєю нижньою частиною (немає віджимного хвоста); тому необхідно звертати більше уваги на усунення випадкових натискань на хвіст засувки щоб уникнути випадання магазину з вікна ствольної коробки. Магазин має трохи більшу довжину і інше кріплення кришки, ніж у СВТ-40. Курок відрізняється від курка гвинтівки обр. 1940 р. тільки обрисом головки.

самозарядна гвинтівка (СВТ-40) — модифікація з укороченим багнетом, прийнята на озброєння 13 квітня 1940 року з урахуванням досвіду масового виробництва і бойового застосування в ході радянсько-фінської війни 1939-1940 років. Маса гвинтівки була знижена на 600 грам, в конструкцію внесли зміни, які підвищили технологічність виробництва та надійність в експлуатації. На ранніх випусках дулове гальмо такий же, як і на моделі 1938 р.

  • снайперська гвинтівка (СВТ-40) — розроблена і прийнята на озброєння в 1940 році, відрізнялася більш високою якістю обробки каналу ствола і наявністю знімного кронштейна для оптичного прицілу ПУ , виробництво припинено в жовтні 1941 року, всього було виготовлено 48 992 шт. Перехресті прицілу складається двох горизонтальних та однієї вертикальної ліній, званих вирівнюючими і прицільним пеньком. Снайперської СВТ-40 користувалася Герой Радянського Союзу лейтенант Людмила Павличенко.
  • автоматична гвинтівка (АВТ-40) — автоматична гвинтівка точно такого ж зовнішнього вигляду, але лише з незначною зміною в пристрої спускового механізму. За вагою та розміром АВТ-40 не відрізняється від СВТ-40. Роль перекладача в цих гвинтівках виконує прапорець запобіжника, який крім двох положень («запобіжник включений» і «вогонь») може займати ще і третє, що дозволяє вести вогонь чергами. Поширення вона не отримала, і, за деякими відомостями , була знята з озброєння в 1942 році. (Проте в кінці 2012 року в продаж в якості мисливського карабіна СВТ-ПРО надійшли гвинтівки АВТ-40 виробництва 1943-1945 року, що спростовує цю думку. Режим автоматичного вогню в мисливської модифікації був заблокований, у відповідності з російським законодавством, тим не менш, відповідне положення перекладача збереглося, як і інші ознаки автомата, зокрема, літера "А", вибита на прикладі.) Нормальним видом вогню є одиночний. Стрільби безперервним автоматичним вогнем дозволяється вести при нестачі ручних кулеметів. Нормальним виглядом автоматичного вогню є вогонь короткими чергами по 3-5 пострілів. У виняткових випадках, у момент відбиття атаки і при інших видах напруженого бою дозволяється вести безперервний автоматичний вогонь до повного використання патронів з магазину, але тривалість такого вогню не повинна перевищувати 30 пострілів (3 магазини поспіль), щоб уникнути надмірного нагрівання ствола. Добре натренований стрілок може провести: 40-50 прицільних вис/хв короткими чергами (на відстані до 300 м), 70-80 вис/хв безперервним вогнем (до 200 м), не рахуючи часу на спорядження магазинів.

Під час Великої Вітчизняної війни, самозарядні гвинтівки СВТ-38 і СВТ-40 перероблялися в автоматичні в майстерні партизанського з'єднання А. П. Бринського автоматичний карабін (АКТ-40), що мав можливість ведення вогню безперервними чергами. Нормальним видом вогню є одиночний, стрілянину чергами і безперервним вогнем можна вести у виняткових випадках (при відбитті атаки, при нестачі кулеметів тощо). Приціл секторний, відкритий, на ньому насічену 10 поділок, кожна ціною 100 м. Є дулове гальмо, газовий регулятор. Магазин дворядний, на 10 патронів.

ТТХ[ред. | ред. код]

СВТ-40[ред. | ред. код]

Вага з магазином без багнета: 3,9 кг
Вага з магазином і багнетом: 4,3 кг
Довжина без багнета: 1226 мм
Повна довжина (з багнетом): 1465 мм
Довжина нарізної частини ствола: 555 мм
Число нарізів: 4
Початкова швидкість кулі: 830 м/с
Прицільна дальність: 1500 м
Гранична дальність польоту кулі досягає 3200 м
Ємність магазина: 10 патронів

7,62-мм автоматичний карабін системи Токарєва[ред. | ред. код]

Вага з багнетом і магазином на 10 патронів: 4,1 кг
Вага без магазина і багнета: 3,5 кг
Вага магазину на 10 патронів (без патронів): 0,3 кг
Вага магазину з патронами: 0,527 кг
Вага штика з піхвами: 0,3 кг
Загальна довжина без багнета: 1045 мм
Загальна довжина з багнетом: 1313 мм
Довжина прицільної лінії: 407 мм
Довжина ствола: 625 мм
Довжина нарізної частини ствола: 396 мм
Число нарізів: 4
Довжина ходу рухомих частин: 105 мм
Технічна скорострільність: близько 700 вис/хв.
Початкова швидкість кулі: 790 м/с
Прицільна дальність: 1000 м.
Ємність магазина: 10 патронів

У грі[ред. | ред. код]

Зустрічається в останній місії доповнення до Medal of Honor: Allied Assault грі Medal of Honor: Allied Assault - Spearhead. Окрім цього доповнення в жодній грі серії Medal of Honor СВТ-40 не зустрічається.

Виноски[ред. | ред. код]


en:SVT-40